О янголе мій, білосніжне вітрило
На човнику моїх безмежних надій.
Повір, я тебе завсігди не любила –
Мій транспорт плавучий устряг в буревій.
Та знай, із цих пір із тобою ми ціле.
Ми – ціла хлібина, ми – цілий коктейль.
Ми блискавки гілля, ми – планер безкрилий,
Ми – суміш із айсбергів білих й пустель.
Так, так… Ти розчув, я не люблю ці очі..
Але так приємно прийняти на смак
Ці думки про тебе наївні дівочі…
Так солодко їсти із слізок «тік-так».
Та милий для мене піджак твій латаний…
І добре так спати із твоїм амбре…
Без твоїх долонь мені надто погано
Та так, що і смуток в окови бере.
Ім’я твоє так пече чудно у роті,
Немов гіркий перець з гарячим борщем.
І серце моє стало іскрою в дроті.
ЛЮБЛЮ!!! І тамую в душі моїй щем…
