поліетилен на деревах
хустинки
невагомі картинки
забутих
надій
тих
що люди забувають
на підвіконнях
мов валізи
зі шматтям
вони
не потрібні
бо їх
багато
іодягнути
їх
усіх
одночасно
неможливо
вони
шкідливі
для довкілля
як кохання
шкідливе
для мозку
як водяна
булька
що розбивається
об капелюх
сусіда
гарно розбивається
розлітається
на краплі
цей
водяний салют
викликає тривогу
що
поглинає
думки
серце
сон
життя
пече десьпід
боком
як запалені
нутрощі
як відірвана
частинка
від
короваю
як попіл
зі спаленої білосніжної
палички
все пішло
все було
світле
і терпке
полетіло за вітром
коли з нього
знали
плівку
25 листопада, 2011
ты
кто-тоговорит
о тебе
сейчас
где-то
в мониторах
вышивкой
букв
раскрашивает твои черты
живет
тобой
фотокарточку хранит
на телефоне
целуетна ночь
холодное
стекло
бежит за снегом
ловит
снежинки
языком
ведь знает
что
снег
это порох
снежной королевы -
это ты
пытается
не разрушить
плотину
удержать
милиарды
местоимений
что хлынут
из сознания
игольницами
сплетней
кто-то
живет тобой
ведь этот
кто-то
ты
знов пустка
любов чекає
поки її
покличуть
чого ти, дівчинко?
не жди,
мала
ніхто
не вигляне
з вікна
поїсти
не зготує
ти тут
сама
змарніла
ти одна
ти чуєш?
нужбо йди
до себе
хоча і дому в тебе
бідної
нема
Птах
розкрилений птах
над
спустілими степами
свобода
невагомість
марнота
холодна ніч
не досить
ні
не досить
лети
не забувай
лети
крила
пустка
небо
пустотіла
темна самота
живи
і не пускай
чужих
люблю
тебе,
мій вірний птах
Спокій
Ллє проміння місяць-брат
Як і сто років назад.
Б*є у очі кулаком.
Закриває рот замком.
Ти безчесна і дурна.
Ти нещасна і нудна.
Розум в полі, страз в вині
Дайте спокою мені.
Дыханье моё
Каждый вхдох, как дитя на засов.
Разбиваются стекла часов
И дворцы - как бараки,
И движенья во мраке
Разрывают
дыханье моё.
Молочный
Не кричи, что бездушные люди
Не вздыхай оттого, что устал.
Помни: ты не молочный на блюде
Чтоб тебя мир уж очень достал.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)